Ярослав Ажнюк, Petcube: «Потрібно ставити собі найвищу ціль – бути номер один у світі, вчитися у найкращих і намагатися їх перевершити»

Ярослав Ажнюк ‒ один із засновників Petcube, компанії, що виробляє пристрої для взаємодії з домашніми улюбленцями через інтернет, поділився досвідом роботи у якості СЕО і подробицями взаємодії з інвесторами в Кремнієвій Долині. Ярослав, дуже амбітний і патріотичний, прагне, щоб Україна процвітала, а українські підприємці, на його думку, здатні вивести країну в лідери на світовому ринку, якщо будуть ставити собі більш амбітні цілі.

– Чи правда, що Petcube став популярним в США раніше ніж в Україні? Чи це так?

– Не думаю, що Petcube став в США відомим раніше. Хоча, ми відразу почали будували глобальну компанію, що буде націлена на міжнародні ринки. Починати вирішили саме з ринку США. В принципі, стартувати можна було з Європи, США чи Азії. Проте, Азія для нас була не достатньо зрозуміла в культурному плані, Європа дуже фрагментована, залишалися Штати, з яких ми і вирішили розпочати. Крім того, в США є таке прекрасне місце, як Долина, де є сотні технологічних, продуктових компаній і там сконцентровано так багато експертизи, що в Долині корисно бути навіть для того, щоб вчитись у професіоналів – програмістів, маркетологів, СЕО, і у всіх інших. І, що важливо, там – хороше конкурентне поле і в цьому полі ти можеш стати одним з найкращих спеціалістів у світі.

– Тобто ви відразу планували переїзд в Долину, щоб там будувати компанію?

– Я хотів, перш за все, створити компанію, що буде номером один у світі. А місце її розташування для мене було не принциповим. До того ж ми вирішили використовувати українські стратегічні переваги. І ось які саме: по-перше, в Україні, мабуть, сьогодні найдешевша вартість освіченої робочої сили у світі. Я кажу зараз не лише про програмістів, а й про архітекторів, дизайнерів, журналістів, маркетологів, фінансистів – тобто людей з вищою освітою. Що це значить? Коли ти будуєш бізнес у глобальному масштабі, то розумієш, що за гроші, за які в Україні можна створити цілу компанію, в Америці цієї суми вистачить лише на десяту частину такого бізнесу. Це абсолютно несправедливо, але на даний момент – це наша перевага у глобальному вимірі. Друга перевага, яку не всі помічають – це неймовірна енергія у людей, що «дрімала» і наразі вивільнилась після революцій і всіх подій, що у нас відбуваються. І от цю енергію потрібно спрямувати у правильне русло. І якщо поєднати ці два фактори вийде надзвичайно потужна сила, що здатна вивести нашу країну на лідерські позиції.

– Як щодо слабких сторін, які є в Україні та як вони заважають будувати бізнес?

– Звісно є і вони, наприклад держава функціонує не так, як слід. Але я вірю, що років через 5-10 ми її «відремонтуємо». І люди, які зараз починають, зможуть до того часу, якраз створити потужну і самостійну компанію. Другий недолік – це повальний брак знання англійської мови. Це відразу «закриває» спеціалістів, в тому числі, з вищою освітою, від сприйняття світу, обмежуючи їх тією невеличкою частиною інформації, що перекладена на російську мову. Тому всім слід обов’язково покращувати рівень своєї англійської, щоб збільшувати свій потенціал. І третій недолік чи вада, з якою потрібно боротись у нас в країні – це брак амбіцій, лідерства. Я бачу багато людей, що починають свої компанії. Вони дійсно талановиті в глобальному масштабі, але вони починають невеличкі локальні проекти – значно нижчі тієї планки, яку вони можуть собі поставити та реалізувати. Я вважаю, що вони повинні ставити собі найвищу ціль – бути номер один у світі, незважаючи на те чи ти журналіст, чи підприємець, чи інвестор. Хто завгодно. І просто старатися, дивитися, вчитися у найкращих і намагатися їх перевершити.

– Що спрацювало саме в ідеї з Petcube, чому вона «вистрелила»?

– Все просто – ми створили продукт, який потрібен людям в усьому світі. А починалось все з того, що співзасновник Petcube, Саша Нескін, створив пристрій для свого собаки, щоб дивитися за ним, коли його немає вдома. Насправді, так народжується багато хороших ідей, коли підприємець робить щось для себе, а потім розуміє, що це стане у нагоді багатьом людям. Ми вчасно схопили цю ідею та почали її розвивати. Побачили, що є великий ринок товарів для домашніх тварин і, зрозуміли, що якщо ми будемо робити інноваційні продукти для власників домашніх тварин, то це нам дасть можливість побудувати велику компанію. Ще ми дійшли до того, що за допомогою цього пристрою, під’єднаємо всіх котів і собак до інтернету. А це дає неймовірний ефект, на кшталт Uber чи фейсбук, коли велика кількість одиниць під’єднана до одного ресурсу і це створює велику базу даних, з якою можна робити фантастичні речі. Взагалі, в нас є багато ідей, але я не буду їх зараз розголошувати. А третє, що ми побачили: коли в тебе є всі ці відео з собаками, котами, які ганяються за лазером, то виходять смішні відеоролики, що добре розходяться в інтернеті, довкола цього контенту також можна будувати сильний бренд. Власне, за такими трьома напрямками ми зараз реалізовуємо цю бізнес-ідею.

– Яка частина команди переїхала до США?

– Можливо, склалось таке неправильне уявлення, що наша команда працює в Долині. Насправді, більша частина команди завжди працювала в Києві – в Київському офісі у нас працює 40 людей. У Сан-Франциско постійно зі співзасновників живу лише я. Саша Нескін – наш технічний директор – в постійних переїздах між Шинженєм і Києвом. В Китаї у нас знаходиться виробництво. А третій партнер – Андрій –так само «розривається» між Америкою і Києвом. Взагалі, ми з самого початку знали, що нам доведеться відкрити офіс у США. Тому, як тільки завершили  кампанію на Kickstarter і зрозуміли, як ми будемо налагоджувати виробництво пристроїв, відразу вирішили, що час їхати в Америку і будувати там мережу знайомств, спілкуватись з людьми, що до цього вже створили багато компаній, знайомитися з менеджерами та інвесторами. Але хочу наголосити, що існує такий міф чи помилка, що для того, щоб запустити свій проект слід їхати в Долину, бо там на вас вже чекають інвестори. Насправді, на цих інвесторів тут приходиться значно більше компаній і саме в Долині конкуренція за гроші набагато більша ніж в Україні. Тобто, якщо ваша компанія може знайти фінансування в Україні, в Долині вона скоріше за все не отримає підтримки інвесторів. Але в цьому і вся суть – коли ти їдеш сюди, ти розумієш свій справжній рівень, свою ціну  і отримуєш можливість конкурувати з найкращими у світі, і самому ставати кращим.

– Як Petcube конкурує з іншими компаніями?

– Коли я казав про конкуренцію, то мав на увазі не конкуренцію з точки зору продукту, а річ йшла про гроші. Ти конкуруєш за гроші інвестора. Він спілкується за рік з сотнями підприємців і обирає 10 найкращих, таких як Uber, Pinterest, Airbnb. В Petcube ми плануємо охопити увесь світ. Так, наприклад в січні запускаємось з великою мережею SoftBank в Японії, також взимку 2017 стартують продажі в Європі. Можу розказати про наше позиціонування і плани. У нас є амбіція побудувати одну з найпотужніших компаній у світі. Я думаю, що кожен власник тварин захоче бути зі своїм улюбленцем постійно на зв’язку, спостерігати за ним. А ми даємо те, що поєднує людей з їх тваринами. Ми зробили підрахунки, що через 5 років половина всіх домашніх тварин в штатах будуть поєднані через інтернет і велика частина з них буде використовувати для цього наші продукти і сервіси. І наш наступний крок – це побудова спільноти власників тварин, на зразок Twitch.

– Crunchbase підказує, що Petcube  знайшов фінансування для 5 раундів –  було залучено близько $4.28 млн? Як ви боролися за увагу інвесторів?

– Просто ми створили класне відео. Взагалі, вдала презентація свого проекту – це 80% успіху. Коли підприємець приїжджає з України чи з інших частин світу до Долини, то для інвестора він дуже часто виглядає як папуас з африканського племені, що приїхав пітчити свою ідею. Нічого поганого не хочу сказати про папуасів, але просто в Долині зовсім інша культура. Перш ніж виступати перед інвесторами, потрібно зробити велику домашню роботу. Читати, спілкуватись з іншими підприємцями в форматі: «у мене є така класна ідея, давай я тобі її розкажу, а ти допоможи мені розібратися». І тоді ти будеш розуміти, де в тебе є прогалини, чого ти не знаєш, які в тебе правила гри. Це все дуже серйозні речі. Уявіть, що ви отримуєте листа українською чи російською мовою, в якому є одна чи дві граматичні помилки, але дуже дурні. У вас відразу складається погане враження про цю людину. От такі помилки роблять і ті хто виступає не підготовленим. Наприклад, їх питають: «Яка в тебе стратегія виходу на ринок?», а людина навіть не розуміє про що питають. Такого плану помилки не вибачають, тому що є тисячі компаній, які так само йдуть до інвестора і серед них є 10% топових компаній, у яких презентації від зубів відскакують тому, що вони чудово підготувалися.

– Наскільки інвестори відгукуються на запит про допомогу? Чи можна просто так прийти до інвестора в Долині і попросити про зустріч чи допомогу?

– Відгукуються, звісно. Але спочатку треба спробувати отримати те, що називається «warm introduction» — тобто, щоб хтось вас познайомив з цим інвестором і тоді, зазвичай, інвестор відкритий до розмови з тобою. Він може приділити тобі по скайпу 15-20 хвилин, чи зустрітись за кавою, особливо, якщо дуже гарна рекомендація. Тому що там працює правило «pay it forward» ‒  тобто, хтось-колись мені допоміг, тепер і я комусь допоможу, не очікуючи нічого натомість. До того ж, кожній людині подобається ділитись з іншими своїми знаннями.

– Скільки часу пішло на те, щоб зрозуміти стратегію взаємодії з інвесторами в Кремнієвій долині?

– Я не певен, що й зараз, повністю й до кінця, зрозумів цю стратегію. Це те, чому варто вчитись все життя. Я приїхав з чіткою метою побудувати мережу знайомств і зрозуміти як там все працює. Я не їхав лише з завданням знайти інвестора. Це була одна з цілей, але в довгостроковій перспективі я бачив своїм найбільш стратегічним завданням саме побудову мережі знайомств. На її створення в мене пішло майже 2 роки. Але вона й досі слабка і не така крута, як у тих хто там виріс і закінчив Гарвард чи Стенфорд.

– Petcube вийшов на прибутковість?

– Наразі він ще не вийшов у плюс. Ми поки не приносимо прибуток.

 – Ваша порада №1 молодим стартапам?

 – Бути більш амбітними  –  це основна порада. І приділяти більше часу на обдумування своєї ідеї. Перед тим як прийняти рішення, треба витратити кілька місяців, а якщо треба, то  й рік на те, щоб вивчити ринок, конкурентів, поговорити з десятком підприємців у подібній сфері. Це саме той етап, коли ще можна щось змінити. І це та вправа, яку я б радив зробити в першу чергу. І тримати в голові, що потрібно більше амбіцій. Треба будувати глобальні бізнеси, не слід робити експерименти, що ми на українському ринку – і це тестовий ринок. Це все дурниці, що заводять в неправильне русло. Тому що коли ви робити продукт для українського ринку, а потім намагаєтесь вивести його на Америку, то швидко розумієте, що в такому вигляді він нікому не потрібен і все слід робити з нуля. І краще б, ви його відразу робили для глобального ринку, ніж знову все розпочинати.

– Як вдається поєднувати керування компанією, будувати мережу потрібних контактів і бути дуже публічним?

– Думаю, що це залежить від особистих властивостей людини. Я завжди отримую задоволення від спілкування з людьми. До того ж, мене і всіх, хто працює в Petcube мотивує те, що наша історія, і досвід мотивує і запалює енергією сотні інших підприємців. Багато хто з них пише, питає поради на тому чи іншому етапі. Це мене дуже надихає. В мене є особисті цілі, які значно більші ніж Petcube. Я хочу, щоб наша країна процвітала. Це моя велика життєва мрія. І я бачу, як це може відбутися через розвиток підприємництва. В принципі, рольова модель дуже важлива для будь-якого навчання. В радянські часи склалася модель успіху «не вкрадеш – не проживеш». А треба, щоб ми перейшли до моделі успіху західного світу, яка пропагує, що треба добре вчитися і багато працювати. І підприємець саме і є її проявом, тому що він створив якусь цінність для світу і став заможним, успішним і вільним. І якщо підприємців буде більше у нас в Україні, то тим буде більше гарних і достойних прикладів. І я хочу до цього докластися, в тому числі через Petcube. Адже це в своєму роді, рольова модель компанії, про трьох хлопців з Києва, які зробили таку потужну компанію, що відома у всьому світі і змінили цілу індустрію. І ми розказуємо про свій успіх, тому що нам немає чого приховувати.

 

 

Пред. След.